Реферат на тему анафілактичний шок скачать

Уривок з реферата.

При блискавичній і тяжкій формах шоку продромальних явищ немає. Настає різкий спад діяльності серця, аж до припинення кровообігу. При цьому настає непритомність, пульс на магістральних судинах не визначається, немає самостійного дихання, різко розширюються зіниці, розвивається виражений ціаноз або блідість шкіри/ Невідкладна допомога. 1) (негайно) вводять адреналін (0,1—0,3 мл 0,1 % розчину, розведеного в 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, внутрішньовенно повільно). 2) звільняють верхні дихальні шляхи і підтримують диханйя (методом із рота в рот, із рота в ніс, за допомогою трахеостомії або інтубації трахеї з переведенням на штучну вентиляцію легень).

Накладають джгут на кінцівку вище від місця введення препарату, який спричинив анафілактичний шок, укусу. За адреналіном вводять 90—180 мг преднізолону або 450—800 мг гідрокортизону. Доцільне використання антигістамінних засобів: димедролу (1—2 мл 1 % розчину) або дипразину (1—2 мл 2,5 % розчину) чи тавегілу (2 мл 0,1 % розчину). Обов’язково треба ввести атропін (0,01 мг/кг). Для швидкого поповнення об’єму циркулюючої крові рекомендується введення 5 % розчину альбуміну, 5 % розчину глюкози з інсуліном, 0,9 % розчину натрію хлориду, розчину «Лактасол» (рингер-лактат), поліглюкіну, реополіглюкіну, желатинолю. Загальна кількість введеної рідини має становити 2000—3000 мл. Препарати кальцію (10 % розчини кальцію хлориду і кальцію глюконату) 3 метою дезинтоксикації і якнайшвидшого виведення алергену треба робити форсований діурез. На фоні стабільної гемодинаміки слід ввести 100 мл 5 % розчину амінокапронової кислоти для зниження проникності клітинних мембран і зменшення можливості розвитку геморагій.

При вираженій гострій недостатності серця показане введення серцевих глікозидів. Обов’язкове застосування оксигенотерапії. При зупинці серця і дихання здійснюють реанімаційні заходи в повному обсязі: непрямий масаж серця, інтубацію трахеї, штучну вентиляцію легень, введення адреналіну й атропіну внутрішньовенне (або внутрішньотрахеально чи в порожнину серця), дефібриляцію (за показаннями) з наступним здійсненням інтенсивної терапії. Госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Транспортують на щиті і носилках. Опіковий шок розвивається при будь-якому опіку площею понад 10—15 % і при глибокому опіку—понад 8—10 % загальної поверхні тіла. Ступінь тяжкості шоку залежить від обширності ураження: при загальній площі опікової поверхні до 20 % розвивається легкий опіковий шок, 20—60 % — тяжкий шок, 60 % і більше — дуже тяжкий шок. Невідкладна допомога.

Подробная информация накрутка гта 5 онлайн на сайте. Передусім з потерпілого треба зняти обгорілий одяг. (Частини одягу, що прилипли до обпаленої поверхні, не відривають, а обрізують навколо) На місце опіку накладають асептичну пов’язку, краще контурну, при обширних опіках загортають потерпілого в стерильне простирадло. Для обезболювання внутрішньовенне вводять промедол (1 мл 2 % розчину) або анальгін (2 мл 50 % розчину) у поєднанні з димедролом (1 мл 1 % розчину) чи піпольфеном (2 мл 2,5 % розчину), у тяжких випадках застосовують інгаляційний наркоз закисом азоту з киснем (співвідношення 1:1). Інфузійна терапія: внутрішньовенне краплинне поліглюкін (400 мл), еуфілін (10 мл 2,4 % розчину), строфантин і кордіамін (за показаннями). При опіку верхніх дихальних шляхів і гострому набряку гортані може виникнути потреба в терміновій інтубації трахеї або трахеосгомії (конікотомії).

Для зняття бронхоспазму використовують спазмолітичні (папаверин, но-шпа, галідор, баралгін) і стабілізуючі легеневий кровообіг (еуфілін) засоби, а також засоби, які сприяють зменшенню явищ запалення і набряклості тканин (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон).